Сьогодні перед молочною галуззю нашої держави постало багато викликів. Прийняття закону про ринок землі, не завжди послідовне ціноутворення на сировину, засилля імпортної молочної продукція на продовольчих полицях та світова економічна криза, спричинена поширенням короновірсної інфекції, багато кого з власників штовхає до відчайдушних кроків.
Деякі експерти схиляються до думки, що молочна галузь після кількох років рецесії докорінно зміниться, вийде оновленою з цієї ситуації, а всі екстремальні явища підуть лише на користь розвитку сектору в цілому.
Проте істина, як завжди, десь посередині. Однозначно можна лише зазначити, що в умовах кризових явищ ні в якому разі не можна нехтувати генетичним прогресом.
Генетичне покращення великої рогатої худоби через біологічну особливість тварин досить подовжене у часі. Сьогодні прибуток (або збиток) дають ті тварини, рішення про генетичну складову яких були ухвалені 3,5-4 роки тому.
Тобто ми, селекціонери, постійно працюємо на випередження, намагаємося здогадатися, яким буде майбутнє – для того, щоб створити ідеальну тварину для нього.
Наприклад, ще відносно недавно ми познайомилися з автоматизованими доїльними установками – доїльними роботами. А нині частка господарств із таким типом доїння в Західній Європі становить близько 15%.
Ба більше, темпи впровадження цього типу технологій доїння постійно зростають, і до 2025 року, за даними деяких експертів, частка ферм із роботами-доярами становитиме 50% від усіх ферм Західної та Північно-Західної Європи.
Але треба зважати на те, що не всі тварини підходять для доїння роботизованими системами: є певні вимоги до інтенсивності молоковіддачі, темпераменту тварин, форми вимені та розміщення дійок.
Тому для європейських колег у селекційному процесі важливо саме зараз зреагувати на зазначені передбачення та запропонувати ринку відповідні рішення на майбутнє.
В Україні процес роботизації ферм тільки розпочинається, проте хвиля відмови від людського фактору в особливо трудомістких процесах рано чи пізно докотиться і до вітчизняних господарств.
В умовах кризи важливо не зміщувати генетику на другий план. У будь-які часи необхідно приділяти максимальну увагу тому, з якими бугаями ви працюєте. Адже генетика коштує близько 2% від усіх витрат на фермі, а її лімітуючий вплив важко переоцінити.
Варто зважити ще зараз важливість перспективних генетичних планів розвитку господарства, а якщо їх немає – скласти їх, використовуючи всі наявні інструменти селекційного покращення, застосовувати рекомендації щодо розвитку стада.
Останнім часом все більшої популярності набуває використання індексів, що поєднують в собі селекційні ознаки з певними генетичними параметрами разом із економічною складовою виробництва.
Яскравий приклад – американський NM$ (Net Merit – чистий прибуток). Цей індекс дає розуміння, наскільки тварини будуть економічно ефективними за певних цінових умов на молоко, витрат на оплату праці, корми та ветеринарне забезпечення. Ба більше, бугаї з вищою племінною цінністю по надоях можуть мати нижчі показники цього індексу. Адже не завжди вигідно витрачати купу фармацевтичних засобів, мати постійні проблеми з розладами обмінних процесів тварин, витрачати дороговартісні корми для забезпечення відносно високого рівня продуктивності. Навпаки – важливо мати прибутки.
Для цього в селекційному процесі при підборі бугаїв-плідників важливо застосовувати метод допустимих проявів племінної цінності за другорядними, та цільовими проявами за ознаками, які є пріоритетними для конкретної ферми.
Для підвищення ефективності обороту стада на молочній фермі останнім часом використовують сексовану спермопродукцію. Вона дає можливість значно пришвидшити процес ремонту стада і, не зважаючи на високу вартість, є значно дешевшою за купівлю нетелей із інших господарств.
Схема використання поряд із сексованою спермопродукцією сперми бугаїв м’ясних порід на менш цінному поголів’ї дасть додаткові прибутки – звичайно, якщо ви знайдете ринки збуту та постійний попит на м’ясний молодняк. Наразі ринок яловичини вже набирає обертів у нашій державі, а культура споживання якісної телятини та яловичини поступово стає популярною. Щоб визначити потенціал кожної окремої телиці чи корови, на фермі, а отже і за ухвалення рішення про те, якою спермопродукцією її осіменяти (сексованою чи м’ясних порід), можливо і необхідно впроваджувати в тому числі геномне тестування поголів’я.
Звичайно, такі підходи інтенсифікації генетичного прогресу будуть доцільні лише для тих власників, які розглядають молочні ферми як ефективний бізнес, а не як соціальний проєкт для села, аби тільки втримати паї. Проте ці часи минають, значними гравцями на ринку молока будуть саме ефективні компанії з ефективними тваринами, менеджментом і технологіями.